Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Ще у сиву давнину наші предки вірували у Бога. Вірували і наші односельчани, які протягом років передавали традиції святкувань від покоління в покоління. Історія церкви села Спас є досить цікава і неоднозначною. На наших землях християнство знайшло благодатний грунт. Тривалим і безперешкодним розвитком християнства можна пояснити глибоку релігійність її мешканців.

Монастир Святого Спаса.

«Багато літ тому назад, ще не пробитими шляхами,

Топтали стежку в темний ліс монахи босими ногами.

За ними Мати Божа йшла й дорогу світлом осіяла

І за селом монастир Святого Спаса їм показала».

         У мальовничому куточку Рожнятівщини, оточеному горами і прадавніми чорними лісами, стояв монастир Святого Спаса. Господь благословив цю місцевість не лише родючими землями. А й благодаттю подвижницького життя монахів, які прийшли сюди у ХVІІ столітті і оселились у монастирі. За переказами старожилів у 1711році на горі був побудований монастир. Монахи відзначались великою святістю чернечого життя. Від найменування монастиря Святого Спаса біля нього виникло село Спас. Первинне значення «Поселення, що виникло біля монастиря Святого Спаса». Після багаторазових нападів татар на наше село, монастир на горі було зруйновано, а його останки жителі волоком перетягли у село і в 1888 році збудували церкву святого Миколая. На місці де був монастир залишився кам’яний хрест, а місцевість називають «Під монастир». Церква святого Миколая побудована на тому місці де раніше були могили померлих людей. Зараз у церкві св. Миколая відправляється служба Божа за померлими, парастас, похорони і сороковусти у час Великого Посту.  25 років в Миколаївській церкві переслуговував о. Богдан Марків. Після смерті о. Богдана в село  дали молодого священика о. Романа  Дармограя. Сьогодні настоятелем церкви є отець Дмитро.

У 1732 році у  верхній частині села була збудована церква Преображення Господнього. Деякий час діяли дві церкви одночасно. В 50-роках минулого століття вона була закрита через аварійний стан, а потім  внаслідок стихійного лиха ( сильного вітру ) був зруйнований купол церкви і багато дечого було понищено. Ті речі, які залишилися  неушкодженими, перенесені в Миколаївську церкву.  А на тому місці зараз побудовано резиденцію. Також при обох церквах діє братство і сестринство.

Священики, які переслуговували в селі Спас

          о. Іван Головкевич ( 1900- 1910) 

                            о. Корнилій Гумецкій ( 1910- 1921)

                            о. Олександр Ілевич ( 1921- 1936)

                            о. Михайло Нагірняк (1945- 1958)

                            о. Михайло Дорошко 1958-1964

                            о. Михайло Петько 1964-1975

                            о. Богдан Марків (1975- 2002)

                            о. Роман Дармограй (2002-2007)

У липні 1991 року був освячений фундамент нової церкви, а будівництво її самої закінчили у липні 1997 року . Відкриття відбулося   19 серпня  1996  році       на

 хромове свято – «Спаса». Слід відзначити , що успішному  завершенню  будівництва сприяла діаспора з Німеччини , Австралії, Канади. Має назву «Святий Храм Преображення Господнього». Архітектор храму Н.Козак і художника Д. Прохідський. Освячення Храму відбувалося за благословенням преосвященного Владики Софрона Дмитерка. Першим настоятелем в новій церкві був отець Богдан Марків, який переслуговував у селі з 1975 року. У травні 2002 року о. Богдан помер і похований в смт. Рожнятів, звідки був родом та проживав.

         В церкві Преображення Господнього правлять недільні та святкові богослужіння, служби за здоров’я, обряди хрестин та весілля.  

Після смерті о. Богдана в село дали молодого священика о. Романа  Дармограя.

      Настоятелем храму Преображення Господнього о. Роман  Дармограй був майже 5 років – з 21 липня 2002 року по 21 вересня 2007 року. Народився 22 жовтня 1977 року в місті  Івано- Франківськ. Закінчив у 2002 році  Івано-Франківську теологічну академію. Вивчав богословіє. Висвячений 24 лютого 2002 року на священика у Кафедральному Соборі Святого Воскресіння  м. Івано-Франківськ єпископом –ординарієм  Іванно –Франківської єпархії  У Г К Ц  Софроном Мудрим. Із 21 липня 2002 року отець Роман призначений парохом  в с. Спас, Підсухи .Отець Роман першу нагороду отримав в храмі Преображення Господнє золотий хрест з прикрасами 19 серпня 2007р.

За роки своєї діяльності в селі отець Роман провів багато недільних та святкових богослужінь,  обрядів весіль,  хрестин та похоронів. Кожного року він проводив   перше причастя дітей , витупав на загальношкільних лінійках, де благословив першокласників на добре навчання та випускників школи, які ставали на самостійну дорогу життя, проводив навчання для учнів школи, приймав місію у селі та Чудотворну ікону Гошівської Богородиці.

У листопаді  2002 року парафіяни села приймали  до свого Храму  образ Матері Божої Гошівської. Це був великий похід, який зібрав і об’єднав парафіян з усіх навколишніх сіл. Парафіяни сіл Лоп’янка і Грабів вийшли із процесією і передали образ Гошівської Божої Матері парафіянам села Спас, де він знаходився чотири дні (з 23 по 26 листопада 2002 року)

В даній час настоятелем храму Преображення Господнє є отець Дмитро Кабацький.

Висвячений на  священика 1ф2 березня 1992 року.

Працював у  с. Сілець, Старий Лисець,  Братківці – Івано –Франківської обл.

З 21 вересня 2007 року призначений  парохом храму Преображення Господнє села  Спас.

    За час своєї  свяченичої  праці здобув і освятив дві святині . Проводив святі Місії в Україні і за її  межами, на даний час  нараховано більше 170 проведених Місій.

В час перебування образа Гошівської Божої Матері у церкві с. Спас парафіяни мали можливість посповідатися і прийняти святе причастя.